Смуток

[ASFHero]

Бувають миті, коли здається, шо далі вже нічого нема, крім пустоти і невизначеності. Буває в когось таке, що, наче нічого особливого не стається, але раптово тобі так зле, що не знаєш, куди діватись? Наче на краю прірви і дивишся вниз. Вгорі сонце, ластівки співають,збоку чути дитячий сміх, а з тобою якась дупа. Я 100% впевнений, це аж ніяк не соплива депресія чи просто марнославний смуток від того, що щось в житті не виходить саме так як би хотілось. Це зовсім інше...Взагалі важко жити, думаючи весь час.. Інколи здається простіше не аналізувати, не переживати, злитися з сірою масою, тупою, безформенною і жевріти разом зі всіма. Але тоді ти сам констатуєш, що ти здався.
Мені допомагає скажімо послухати Motorhead чи led zeppelin, коли помолюсь теж стає легше. Взагалі я не впевнений, що хтось колись це прочитає, бо остання тема датована 6-ма місяцями тому, але тим не менше...Можливо в когось буває те саме.. Я знаю точно, що життя це не задоволення, просто впевнений в тому, як би важко не було це визнати. Якшо хочеш жити чистим життям, готуйся до випробувань... Але ж потрібно брати десь сили. Велике прохання не респондити речі на зразок, розберися в собі, або цінуй те, що маєш.
Доречі про мене. Мені 20 років, студент 4-го курсу. Якихось собливо жахливих проблем в житті, дякувати Богу не маю, ворогів теж. В побутувому плані мені нічого не бракує. Маю багато друзів. З дівчиною 2 місяці тому розстався(в першу чергу через отакий мій стан і її небажання зрозуміти це), але я знаю, шо зовсім не це мене їсть. Це шось глибше. Усвідомлюю, шо це нікчемно надіятися на якусь змістовну моральну допомогу в неті, але в кожного в житті не так багато людей, з якими можна відверто поговорити про такі речі. Чи не так..?

[masterok]

Привіт.
Остання популярна тема і дійсно створена досить давно. Але тут є теми які можна і почитати.
Про що ти хочеш конкретно побалакати?
Мені 25 і мені теж буває часом сумно і хоче протиснутися в душу депресія але я знаю, що це не від Бога, бо Бог не хоче щоб я сумував.
У Бога немає невизначеності. Для кожного з нас є майбутне.
Я не кажу, що мені легко живеться, але мені сили дає Господь.

[ASFHero]

Дякую за відгук
Конкретно, ну от скажімо,
1.кодите ви шось в якісь канторі, все ніби добре, всі ж працюють.. А одного вечора виходите, щоб покурити і вам приходить така думка, невже те це для чого мене підготував Господь? Чому не можна скажімо працювати виховатилем десь в сиротинці чи просто на будь-якій іншій роботі з хоча б якимось духовним змістом. Один залікований перелом дитини вартісніший за весь той шмір, чим 99% людей займаються. Ви звісно скажите: все в твоїх руках. То йди і міняй своє життя... але це так тільки здається. це перше.
2.Ви ніколи не мали відчуття, що ви належите до якоїсь системи? Вона шалено міцна, століттями вибудована, шось змінити - це те саме що головою Китайську стіну таранити. Це як бути з тигром в клітці. Хочеш-не-хочеш, а на нього треба зважати.
3.Пояснити дорогим людям, шо весь той мейнстрім(гроші, тупоголові лялки-дівчата,імідж, політика) - лайно немає жодної змоги.Воно може звучати наївно і трохи банально, але найцікавіше те, що це ФАКТ.

ви згадували про депресію, це не те. "Frustration" оце найбільш
підходить. А тему посту я назвав трохи недоречно. Ви, надіюсь,
мене розумієте.

[masterok]

Скажу чесно, неправильні думки тобі в голову лізуть.
По першому: Мало хто знає, що їм підготував Господь. Та і не треба це. Ти якби мислиш в правильному напрямі, але трохи заносить тебе. Можна жити чесно і працювати нормально і старанно виконувати свої обовязки і одночано допомагати всім і дітям в тому ж числі. Можна свідчити людям про Бога, про Його любов і доброту всюди де ти є як ділами так і словами. Частіше краще люді сприймають діла те як ти живеш. Справжній християнин має бути відображенням Христа і намагатися бути як Він.
Я особисто багато чого просив у Бога і Бог дав те, що мені було потрібне. Я був колись у складіній ситуації і попросив Бога як зара памятаю в середе вночі: Боже, якщо за мною не прийдуть в четвер я в пятницю піду шукати віруючих і буду ходити в зібрання. І Господь почув мою молитву і за мною не прийшли ні в четвер ні в пятницю і в пятницю ввечері я знайшов де збираються віруючі, в моєму випадку пятидесятники, і почав ходити на зібрання. Я вже не боявся, що за мною прийдуть, але в глибині душі переживав. Одного разу їхав з навчання і сказав Богу, Боже ти знаєш моє переживання, але нехай буде воля Твоя і рука Твоя буде зі мною. І я зустрів тих людей які шукали мене. І Бог дав мені мудрості і захистив мене. І ті люди після розмови, перепитали чи я віруючий. Я сказав, що так і вони більше мене не чіпали. Пізніше я бачив одного з них, він просив молитися за нього.
Отак Господь вперше змінив моє життя. Та я певен. що Господь весь час був зімною і захищав мене, як батько сина. І дожив я до того дня тільки дякуючи Господу.
Це було більше вісьми років назад.
Потім я вже з чистим і спокійним сердцем ходив на зібрання. В армію не взяли. Став вести недільну школу, точніше допомагати основному вчителю. Потім пішов вчитися в семінарію і сам почав вести недільну школу.
Десь через два три роки я побачив що моя віра стала слабнути, я охолов, хоч і Господь часто мені допомагав. І навчання в училищі закінчив, і в технікум поступив і роботу знайшов і ще багато того чого ми часом не помічаємо, але Бог нам допомагає і тоді. І тоді я знов попросив Бога, Боже ти бачиш, що я відхожу від тебе, зміни моє життя. І через деякий час Бог дав мені прекрасну дівчину яка згодом стала моєю дружиною і з якою ми вже пять років.
По другому: Я особисто радий, що не належу до сірої масси яка йде в екло своїми ділами і словами, а належу до божого народу, який іде хоч і тернистим але шляхом до спасіння. Наша душа ж вічна і від того чи з Богом ми залежить куди піде душа.
А на рахунок стіни скажу так:

А Він їм відповів:
Через ваше невірство. Бо поправді
кажу вам: коли будете ви мати віру,
хоч як зерно гірчичне, і горі оцій
скажете: Перейди звідси туди, то й
перейде вона, і нічого не матимете
неможливого!

По третьому: Усе що у нас є. нам дає Бог. І тільки Богові ми дякуємо за хліб і до хліба. Господь знає що нам треба дати і дає нам це і не треба гнатися за багатством і розкошами бо:

Наймарніша марнота,
сказав Проповідник, наймарніша
марнота, марнота усе!

Я надіюся ти зрозумієш ті вірші з Біблії, що я тут цитую. Бо особисто я шукав в біблії підтримки і знайшов її там.

Тож віра від слухання, а
слухання через Слово Христове.

І остатанне, надіюся букв не забагато було. Я думаю, що я тебе чудово розумію, бо колись в мене було таке, що я жити не хотів, але і вмирати теж не хотілося хоча лазив всюди де можна і не можна було. Та хвала Богу, що досі живий.

Я кинув палити і пити після того як покаявся в церкві, і з тих пір більше не хотілося.

[ASFHero]

Вдячний, шо ти відписуєш.(Вже вибачай, шо я пишу на "ти". Так щиріше та й віком не дуже різнимось.) Видно, що ти смиренний духом і впевнений в свому шляху. Погоджуюсь зі всім, що ти мені розповів.
Розумієш, добре тим, хто усвідомлює яким чином можна врятуватися. От ти кажеш бути відображенням Христа, і словом і ділом творити справи Божі. Свято погоджуюсь з цим. Для мене це майже очевидно стало, коли я почав шукати Бога. А що мені робити, коли люди, яких я люблю, клянусь за яких би на край світу пішов, все б віддав займаються якимось непотребом, тому шо "всі так живуть" по їх міркуванням. Якесь тупе марнославство. Оце і є та система, про яку я згадував, яка затьмарює розум більшості людей.
А пояснити нічого не можу. Я просив, благав, намагався пояснити якомога доступніше, а вони кажуть ти - дивний, сходи до психіатра проконсультуйся. Тобі болить, ти собі місця не знаходиш, а їм всеодно. вони сміються. А мене той сміх наче заживо ріже. Я молюсь, от віриш чи ні, рідко прошу за себе, найбільшою мою мрією було б якщо б вони навернулися, а я бачу, що нічого не стається. І інколи здається, шо надії мало. Але ж я усвідомлюю, що для Бога нема неможливого. Чому такого маленького чуда не зробити? Знаєш, мені всеодно, що зі мною буде. На все воля Божа. Просто впевнеий, що Він мене не кине. В мені зароджується злість на самого себе, шо я нічого не можу змінити. Шо я мізерніший, ніж мікроб. Якщо можеш, помолися, будь-ласка. за тих людей, що не хочуть боротися за справи Божі, але яких я так люблю... Мені нікого більше попросити... Надіюсь все зміниться. Tschus

[masterok]

Написано в Біблії:

він слова тобі скаже,
якими спасешся і ти, і ввесь дім твій.

Тож веду до того, що за ріджних і близьких треба стояти в проломі. тобто молитися за їхне спасіння і Бог змінить і їх.
Моя мати теж була спершу проти того, що я пішов до віруючих. Але згодом вона побачила, що я змінився, кинув палити, курити, матюкатися, лазити хто зна де і хто зна з ким. Вона побачила, що я змінився в кращу сторону і через деякий час і сама стала потроху ходити на зібрання.
Отже перший крок до спасіння близьких, це є власне спасіння. Спасешся ти і дім твій. За них треба молитися постійно. І якщо ти будеш близький з Богом, то Бог буде до тебе ще ближчий і відповідно і до них теж. А там де є світло, темряві не місце. Не буває так що ти ввімкнув світло, лампочка загорілася а темрява не пішла. Отже будь світлом для своїх рідних.
Бажаю тобі рясних Божих благасловінь.